Дар октября – и светло, и печально
Бархатом катятся дни.
Как и в седом изначалье,
Тянутся к лету они.
Слышится рокот моторов,
Парус уставший повис...
Дремлют спокойное море
И серебристая высь...
Чайки клевещут и плачут,
Судьбы морские кляня:
Воды лазурные прячут
В море истоки огня.
Волны дождем изумрудным
Хлещут о берег, маня
То ли стихией подспудной,
То ли прохладой меня.
Горы нависли над Ялтой,
Люд от ветров заслоня...
Скрылся тихонько и я там –
Ялта излечит меня!
Море и солнце врачуют,
Воздух хрустальный звенит...
Сердце, блаженствуя, чует:
Будет в здоровье зенит!
Сладко пируют анисы,
В парках – покой и уют...
Слушаю, как кипарисы
Тихо о чем-то поют.
Песнею полнится радость:
Спрятаться есть где, любя
Уединения сладость...
Лишь не хватает Тебя.
4.10.1988, Ялта
Якщо чесно мені російський варіант більше припав до смаку, але мабуть через те, що я його перший прочитав ще з телефону... а перше враження це важливо
Einhait Clark відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Мені теж! А це тому, що перший - це враження, а другий - ремесло! Попробуйте перекласти Шекспіра, наприклад! Любий перклад буде гірший за оригінал, бо - ремесло!
краще гарно російською чим, аби-як українською, тому 5:5 Олексі-88
Einhait Clark відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не скажіть, не скажіть! Переклад завжди корисний... Краще, коли написано краще оригінально! У такому випадку ніякий переклад не може сперечатись з оригіналом! Чи не так, шонована перекладачко? Дякую Вам!