Нащадки пам’ятають ту весну,
Коли з боїв верталась юнь крилата…
Мов сніг на скронях, білу сивину
І сльози мами… не вернувся тато….
Нащадки пам’ятають ту весну,
Що відцвіла тюльпанами у травні.
Земля прокинулась, мов від страшного сну –
В ній кров синів, в ній мужні, славні…
Нащадки пам’ятають ту весну
Із вдячністю за сонце й мирне небо.
Низький уклін за доленьку ясну –
Значимість подвигу вже вимірять не треба.
05.04.2013
