Вона любила...
палко чоловіка,
своє Халеп'я,
як цвітуть жоржини...
Була красива...
а співуча,
а дотепна,
вірші з пера стікали,
мов перлини...
Її не стало...
тіло в землю,
душа з'єдналась з тим,
кого любила...
Хотілося, щоб пам'ятали...
портрет у білому,
над хмарами... Ірина.
Спомин завжди вартує померших,не забутня пам"ть!Гарна посвята!
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Почитайте її вірші, коротку біографію, в бібліотеці сайту на букву Ж, є автобіографічна книга * НОМО FERIES* про ціле покоління пост і шістидесятників, цікава жінка і поет
Такі щемні рядочки...Вічна пам'ять... Душевно написали.
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталю, я не знаю, як робити зноски, це мені не дано, але серед моїх віршів є * ПОРТРЕТ СЛОВАМИ * присвячений цій чудовій жінці, десь там на початку,якщо хочете почитайте.
Дякую вам. Вічна пам'ять, Ірині.
Дуже гарна світла посвята -реквієм! Хто вона, ця жінка?
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ірина Жиленко, український поет, Лауреат Шевченківської премії.
Автобіографічна книга *HOMO FERIES*
Вірші є в бібліотеці сайту- на букву Ж - постшестидесятники.
Померла 03.08.2013, сьогодні відспівували.