Сивими журливими птахами
Знову відлітаєш в далину...
Променем кудлатим над дахами
Розстилає небо пелену.
(Леся Геник "Знову відлітаєш в далину...")
Хіба ж я винна? Й долю не виню ні в чому,
Чому ж так плачуть трави впору світанкову?
Колись по них ходила в чистих срібних росах
І заплітала цвіт калини в русі коси.
Летять думки з чужинних берегів,
Що стала схожа доля, як в птахів.
А в птаха білого - такі рожеві весни,
А в птаха білого - весь світ його небесний!
Людина, хоч без крил, але увись літає,
Мені б ті крила, що небес торкають.
Вже оповила небо осінь златокоса
У журавлиний пісні стоголосій
Не дивно, просто звичним стало - журавлі
Кохають більше небо від землі.
А в птаха білого - такі рожеві весни,
А в птаха білого - весь світ його небесний!
Далекий простір, наче легкий шовк сувою,
Лягає під крило. А там під головою:
Далекий ліс і неозора Україна,
І пісня жайворонка, й навіть солов’їна.
Здається все таким малим в великім світі,
І навіть шлях стає таким вузьким в зеніті.
А в птаха білого - такі рожеві весни,
А в птаха білого - весь світ його небесний!
Хіба ж журавлики, либонь такі сумні?
О ні! Їм до любові жалісні пісні.
Кур-ли, кур-ли курличуть птахи поміж хмар
Летять в гніздо, то навздогін рвучким вітрам.
Лоскоче тіло золоте проміння сонця,
Широкий всесвіт в Бога на долоньці.
А в птаха білого - такі рожеві весни,
А в птаха білого - весь світ його небесний!
Нічого, що злетіли зими за крило,
Дощило сріблом, в груди холодом лягло.
Бо, навіть за такий його політ пташиний,
Вдосталь жагучий, дужий і незримий, -
Любові більшої немає в цьому світі
Між небом і землею - благоволіти...
Гарне порівняння ЛГ з журавкою,тільки птах так запрограмований літати в два боки,а людина через необхідність,та всеж знаходячи в тому і розраду.
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Людина дійсно через необхідність, але бувають інші причини. Я дійсно тут щаслива, не буду гнівити долю. Але своє рідне - трепетне і не забувається. Дякую
Складна драматургія...Гарна присвята журавлям! "Лоскоче тіло золоте проміння сонця,
Широкий світ у Бога на долоньці".Прекрасний образ Божої всеосяжності! Остання строфа - шедевральна!
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Вчителю, за таку позитивну відповідь
Заходіть
Я завжди боюсь пропустити приліт гусей,і завжди хочу відчути відліт,щоб побажатитлегкого вітрильного польоту,навіть не можу собі пояснити.Дуже гарний вірш
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тут не бачила диких гусей, тільки диких качок є вдосталь. А от лелеки гніздяться! Дякую, Ніно