При кожній зустрічі з тобой дарую квіти
незнаю де свій сором подіти
Щоб доторкнутися в обіймах твоїх долонь
Але між нами все ще палає вогонь
А на обличчі сльози тікуть рікою
Я не забуду ту мить коли тобі було добре зі мною.
При кожній зустрічі ти усміхалась
Хотів би я щоб щоб усмішка постійно на вустах твоїх лишалась.
Бо тількі ти дарувала тепло а в цю осінь мені бракувало його.
Хотілось би в обіймах твоїх зігрітись
Та від самотності нікуди подітись
Хотілось би побачить твою радість на вустах .
Та думки що будем разом вмить розлетілися в прах
тепер птахи вже відлітають
Тепло твоє вже не вертають
Лишають лиш холод і печаль
І все що можу я сказать а жаль.
І листя те уже зявяле лиш зносить з даху сірий день
І фотографії порваті летять на землю в пустоту
І задивився я у глибину і лиш надією живу...
