Так боляче, так боляче дивитись вверх
Так важко не прижмурить очі
І сльози виступають вже
Безжально заливають простір...
Невже таке воно, це нелегке життя
Мені завжди цим попрікала мама
Я не задумуючись далі йшла...
І стоп. Прийшла. Куди, сама не знаю...
Назад дороги кажуть вже нема...
А може є, і хто мені підкаже...
І де зоря, яка завжди вела
Мене лиш біль, так швидко наздогнала...
Чому болить, не знаю я, і ти....
Не знаєш, бо болить не тілом
А справжня біль відчується душею
Залишить шрам, а може й не піде...
Я знов заплачу...
І цим я не здивую...
Я плачу, бо жива,
І відчуваю сум...
Слава Ф.