А я не раб, і на колінах не стояв я! У ноги падать я не буду,
у мене є батьківська рідна мова, її я не забуду. У кайдани
закуєте тіло? Беріть! Не заберете душу… Серце вирвите з
грудей? Та рвіть же! Лиш в спокої народ залиште, і мову, і
країну. Мільйонами поліг народ за рідну неньку Україну!
Кати! Рубали і сікли народи, і кров текла ріками у моря.
Поля стояли у могилах. Міста були пусті, а сіл колишніх вже
давно нема. Немає сил… Ви як страшна зараза- страшніше
чорної чуми. Не в тюрми вас собаки, а народу- порвали б вас
всіх на шматки. А я не раб, і на колінах не стояв я, і Україна
міцно на ногах стоїть. У нас своя культура, мова, віра, і це все
протягом століть. Паліть усіх, хто нищить неньку, хто Україні
жити не дає. Дійде до того, що повстануть люди, і знову ріки кров’ю
потечуть. Один народ, одна держава, і мова з вірою одна. Не віддавайте
цим катам країни, бо в нас вона одна, єдина, це наша! ненька Україна.
"Рабів до раю не пускають..."
