"Ви підносите любов на п'єдестал, робите з неї обитель, бездумно несете їй в жертву усе, що вам дороге, усе, що маєте, і з широко розплющеними очима дитини завмираєте в очікуванні того, що з цього вийде. А коли небо паде на землю і стіни, які захищали цю любов руйнуються від незначного внутрішнього поштовху, коли уламки летять на багато світлових років, ви звинувачуєте увесь світ. Тримайте себе в руках. Не можна дозволяти навіть високому почуттю керувати розумом, ламати свій світ," - думала я,
поки не закохалась.
