Я не самотній, я вже й не сам,
Я не боюсь холодних стін.
Я свою силу всю віддам вітрам
І зникну в небі західних сторін.
Мені геть не страшно перед боєм,
Перед запеклим боєм із тобою.
І нехай у цій війні нас двоє –
Ти вкрадеш свободу й волю мою.
І п’ятигранною зорею із небес
Ти залетиш у води мого серця.
Та й сотні див і тисячі чудес
Його легесенько торкнуться.
Я вже життям живих живу,
Полум’яний шлю привіт весні
І та крізь мокрий сніг, траву
Весняно усміхнулася мені…
Від страху страшно і боятися боюсь,
Я не сміюсь, життям я не живу!
Нехай сонцем я тобі приснюсь,
Де ромашку теплу в руку покладу.
