Ми відвикаємо писати листи,
Все частіше електрона пошта;
Не формуємо власне свій стиль,
Лише чекаєм на чиїсь поштовх.
Та в нас не має уже співчуття,
Ми тихо рвемо свою свідомість;
Колись писали листи, як повість,
Тепер же пишуть одне сміття.
Сумна та правдива реальність,
Щемить і коле щось поміж ребер,
Ми всі забули про їх геніальність,
Листи, як забавки, стали тепер.
Ми не серйозні у своїх подумах,
Брехливі наші «святі» почуття;
Байдужі людям холодні погляди,
В листах не пишуть тепер каяття.
Ми не романтики, не поети,
Не формуємо власне свій стиль,
Не відомі нам ніжні сонети,
Бо ж відвикли писати листи.
справжні....
