Присвята надзвичайній поетесі
нашого часу Ліні Костенко
Коли перекладаю Ліну,
Зі мною творяться дива,
Тремтять, як лист , мої коліна,
Та в горлі губляться слова.
Коли торкаюся несміло
Її поезій, дивний стан
Душі охоплює все тіло,
І почуття б’ють як фонтан.
О, Ліно,Ліно! Що за силу
Ти маєш в кожному рядку?
Енергія твоя бурхливо
Пульсує кров’ю у виску.
Ти дуже пані загадкова,
Від Бога щирий твій талан,
Ти майстер образу і слова,
Чуттєвий нерв на фальш, обман.
Ти совість нашої держави,
Сумління кожного із нас.
І промені твоєї слави
Пронизують рентгеном час.
Я хочу, щоб усі торкнулись
Твоїх поезій й зайнялись
Вогнем живим, щоби почули
Твій голос на усій землі..
Тому,хоч і тремтять коліна,
Та обертом йде голова.
Сиджу ,перекладаю Ліну,
Шукаю риму та слова...
Підписуюсь під кожним словом! Ліна- приклад справжньої поетеси! Багато вчуся на її віршах.
Ваш вірш- прекрасна посвята заслуженій поетесі. ЇЇ останній твір- проза "Записки Самашедшого" розкриває багато болючих моментів життя.
Згодна з Вами. Енергія цієї жінки то струм найвищої напруги.Закохана у її лірику та розумію, що навіть жити в один час з нею в одній країні - то велика честь для нас.