Біла хмарка, в чистім небі плила, як лелека…
Та й взяла мене з собою, у краї далекі.
Віднесла мене за обрій, за моря глибокі,
За пустелі, суходоли, за гори високі.
Може б щастя там знайшов, і дав собі раду –
Та й лишився б серед кущів Едемського саду...
…І шукав, та не знайшов, там тихого Раю -
Для чужинця на чужині спокою немає.
Подивився я, хмарино, на тую країну -
Сумно стало, я додому, з тобою поплину.
У широкії степи, на вільні простори,
Де Дніпро старий та сивий, свої хвилі горне,
Де в вишневому саду соловей співає,
Там де щастя й моя доля на мене чекає…
