Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Яворський: На даху будинку (антисамогубець) - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Надія Таршин, 11.03.2013 - 09:17
Сашо, це не гріх, часом стільки всього хочеться сказати, що вкрадаються технічні помилки, але з часом Ви повернетесь до твору і воно само собою виправиться, Вірш правда чудовий, якби він був слабкий, я б Вам нічого і не писала.
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви праві, не завжди все вдається вмістити в одному вірші. І я Вам вдячний за те, що Ви мені підказуєте і десь зазначаєте на якісь недопрацювання. Це спонукає переглядати те, що вже написав і думати над тим, щоб десь щось підправити і покращити. Дякую!
Надія Таршин, 07.03.2013 - 10:33
Вірш, який багатьох змусить замислитись, тільки в деяких місцях підправити розмір і риму.
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, Надіє, тільки розмір і рима - це вже мій гріх...я, в силу своїх можливостей, його нестиму... А наступні свої вірші намагатимусь коригувати, щоб вони хоч якось - та читалися.... спасибі Вам, що читаєте...
Юхниця Євген, 07.03.2013 - 08:39
Чудовий висновок і сюжет потрібний!!!! Колись цю тему теж намагався розкрити:Уставшим от жизни посвящается Голос вкрадчивый властно шептал: хватит жить!.. Покидай ад земной - плац борьбы, не дрожи!!! Смело волнам доверься свободным и нежным, Оглянись - грех кругом. Изменить - нет надежды. Там и бриз пахнет мёдом, там хвойный покой. В темноте - к морю, к морю, плыви за волной. Я тебя поселю на курортах у леса, Где ты нужен, где нет беспредела прогресса. Ни о чем не жалей: жизнь не стоит мук редких! Этот "дарвинский" мир как крысиная клетка, Где от голода жрёт крыса крысу, чтоб выжить, Глубже, сразу ныряй, и сбежишь от бестыжих... Море хлынуло внутрь...Слизко...Горько...Hет! Hет!!! Где мои безделушки? Где солнечный свет? Голос зло хохотал: поздно ныть, причитая, Стал ты вечным рабом суицидных хозяев. Евпатория 1995г. Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за відгук! і вірш Ваш сподобався. такі вмілі звороти і такий підступний вкрадливий голос!
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
можливо... нехай простять мене благородні поети...
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це тішить. значить не даремно вони зримувалися. дякую
Любов Ігнатова, 06.03.2013 - 17:30
На даху будинкуТи стоїш перед вічністю, Кожну хвилинку Переконуєш себе в пересічності, Того, що станеться, Коли злетиш униз, У бездоганностi Розіграних реприз... Та бутафорії Тут не буде- забудь, Від ейфо'рії Закінчиться твій путь... Дублів нема- Не дає їх життя... Сцена німа- Може...вороття? Вибачаюсь, що сумбурно. Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Звичайно вороття!!! Життя справді не дає дублів. Свою роль тільки раз зіграєш. Але важливі сцени можна трішки відрепетирувати.. принаймні в думках. Та й ніякий актор просто так не хоче покидати сцену життя, він просто хоче свіжої ролі... дякую, Любо!
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі! То ж не гарячкуймо, зберігаймо спокій
|
|
|