Затягнуся димом із сигарети
За чашкою кави у нашій кав’ярні,
Згадаю той столик, сиділа де ти,
Хоч знаю що спогади усі марні.
Ти зникла із мого життя раптово –
Так, як колись у нього ввірвалась.
На клапті паперу єдине слово
’’Прощавай’’ і на цьому усе обірвалось.
На стінах кав’ярні фотографії міста –
Місця, де ми часто з тобою гуляли.
Моя пам’ять про тебе яскрава й барвиста,
ХочА знімки нАс і не зАпам’ятали.
Нам разом бути завадили люди,
Та їхні вчинки не зовсім гарні,
І ті постійні потоки бруду,
Що нас омивали в кав’ярні-пліткарні.
Збиваючи попіл у попільницю,
Притулю до губ ароматне горня
І спраглим ковтком відзначу річницю
З останнього спільного нашого дня.
