І сонце у небі кометою,
І час перелякано стрілкою…
Учора була я планетою,
Сьогодні знов стала піщинкою…
Вже дощ помирає краплиною…
Веселка упилася барвами…
Сьогодні я стала піщинкою…
А вчора літала над хмарами.
Яскраве — це сіре під маскою.
А сіре — не дружить з фальшивістю.
Учора я стала враз казкою.
Сьогодні – немає сміливості.
Учора — для когось я мріяла,
Назвалась чиєюсь усмішкою…
Учора… Учора я вірила…
І ніч тихо ластилась кішкою.
Сьогодні вже будні підкралися.
Сьогодні — забуті всі істини.
І тільки лиш мрії зосталися
На грані реальності — містики…
*
Казки та містика... Чудово!
Дощі воскреснути готові.
А сум, то тільки на хвилинку!
Ми на землі усі піщинки!
Marika відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ми на землі усі піщинки,
Але для когось - всесвіт цілий
Хто ним не був хоча б хвилинку
Той і не жив, не був щасливим.
Ми завше будемо кохати,
Хтось вічно буде нас любити,
Дощі у душах воскресати
Щомиті
Marika відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
По-перше мрії ж то залишились, а з мрій рано чи пізно, при правильному до них ставленні, народиться щось інше, краще.
По-друге, оптиміст я по житті, а коли завжди смієшся так, то негатив треба десь дівати... Ось - виписуюсь...Тому й виходить парадокс між реальною мною і моїми ліричними героями...