знаєте,
насправді людину від деперсії може спасти лише вона сама,
читаючи влучні книжки, які допомагають вибратися з цього кутка
п'ючи теплий чай, що огортає тебе зсередини, ніби знайомий.
слухаючи музику, яка ще більше завдає шкоди.
пишучи вірші, якісь фрази, що в принципі роблю і я..
навправді в такі хвилини навіть не хочеться дзвонити до найрідніших,
вони все одно тебе не зрозуміють
(що найгірше в такі хвилини)..
і ти залишається сам, наодинці.
беручи в руки теплі книги,
огортаючись палкими спогадами,
ніжними словами,
красивими фразами...
ти починаєш усвідомлювати життя,
всі його сторони, всі його виямки,
всі його промахи,
надорахунки, прорахунки,
провали,
несправедливість.
саме в такі хвилини, години, дні
народжується та істинна,
якої ти прагнеш,
провалюючись і "депресію".
