Крізь очі
В небо
Рвалася душа
Та раптом,
Ніби
Налякавшись світу,
Сховалася за крижані шматочки скла
І марила,
Що буде так довіку.
Надіялась душа вивчати світ
Без потрясінь,
Без страху,
У спокої.
Та бачила його тепер крізь лід,
Залишена в холодному полоні.