Надвечір’я, після праці
Сіла дівчина гадати
Щоб про хлопців красно знати
Де ся судженого край
Може він десь забарився чи в дорозі загубився, щедрий край
Мо заблукав
Так вона собі гадала
У дзеркало промовляла
Суженого виживляла
Та заснула, навмання
А ніч ясная була
За опівночі заснула
Та дзеркал не відвернула
Голова була сонна
І коли півноч настала
В небі ясна звізда сяла
Через дзеркало просяла
на дівча що файно спала
…а тим часом дівці сонній
Снився парубок моторний.
Чорноокий ясень сад
У дівчини серце билось
Ще би трохи натрудилось.
Та й отримала б інфаркт
Так так-і-так
А той парубок трудився
Та й на дівку не дивився
Мо вона йому чужа
Чи вже мав свою, хіба
Поки його любувала
До ней змія підкралась
Стиха дівці промовля
А сичись немов сова:
..- чи в тебе либонь біда?
2.
Та на сов не озира
Хоч не знає що вона
Сонна мара, хоч змія
А тим часом та змія,
мовить-
..- парубка вподобала?
Та дівчина не зізналась
Бо від змій вона шукалась
Тож у ліс дременула
Та дарма..
В лісі темнім озиралась
Ледь здається заблукала
Тут змія підстерігала
- ти моя тепер, МОЯ
3.
Чом не бігла в густе поле
Там заплуталась змія
Може відьма та була
вірна жона Кощія..
пізно ввечорі сідала
та й гадала до рання
тай не знала того сна
нерозумна бо була
4.
та згада вона потом
чи реальний був той сон
як прокинулася вранці
а нема уже ні мамці
вся рідня пішла до пашні
бо на полі ждуть діла
сонна дівка та сумна
чепуритися пішла
бо на себе не дивилась
як від сну ще відійшла
тож дівчина як проснеться
швидко поратись несеться
бо не можна не убравшись
людям на очі являтись
що то скажуть…
а наука тут така
дівка вдачлива була
хоч здорова, та нівроку
обрала собі мороку
щоб шукати хлопця там
де лише мара та злам
тож шановні не баріться
добре в писанки вберіться
тай нумо на двір, на танці
де музики і обранці
хлопці-вправні козаки
