Чому так сумно буває у свято?
Люди приходять, проходять і йдуть, залишають по собі лише пам”ять.
Нитка життя розмотується усе більше, котиться у невідоме клубочок, - а вони минають обабіч мого шляху, і, здається, зникають удалині все швидше.
Де ж серед них він – той єдиний, котрого шукаєш усе життя, з радістю упізнаєш в кожному, але – знову помиляєшся? Як же, нарешті, остаточно його розпізнати?
А Він – поруч. Шукаєш Його десь, а Він – скрізь; бачиш Його в комусь, а Він – у тобі; мовчиш – а Він промовляє із глибини твого серця...
Христос воскрес – звідки ж беруться ці сльози? Я плачу – гіркіше, ніж у Страсну П”ятницю.
2010-04-03
