Самотні листи на папері ,
Рядки,як завжди, в нікуди,
Лиш в одному серці є шрами,
В інших - свої склади,
Власні біди,глибини і далі,
Шквал емоцій,минулі думки.
Поєднані стаємо в мовчанні,
Де тривалість,як міра смаку,
Тиша змінює наші стани:
Від дощу до грози чи шквалу,
Розкриваючи нас,як храми,
Чи жбурляючи в прірву ПУСТУ.
*"Нас волнует не столько производимый звук, сколько та пауза, когда, по словам Грея, порыв собирается с силами, пауза, которая бесконечно величественнее, чем докучливое завывание бури."