Що таке добро? Це почуття, дія, відчуття чи помисли? Мабуть, що все це разом створює передумови народження добра в душах, наслідком чого зазвичай стають добрі дії. Добра дія без добрих помислів – нездійсненна. А без почуття і відчуття добра – чи можуть бути добрі помисли? Добрі помисли з’являються у високоорганізованої душі, яка знаходиться на шляху розвитку; пошуку в собі добра, та відчудження неприйняття зла.
Пошук – це стан душі, яка не є стабільною константою. Людина час від часу спить, або відпочиває. А душа не спить ніколи. Вона працює, ширяє у Всесвіті і вишукує в ньому те, що їй потрібно на даному етапі розвитку.
Тіло розвиває душу. Голова – то є частина тіла. З одного боку керує голова, тіло вимагає своє, а душа, або страждає від того, чорніє та всихає; або радіє, світлішає та звеличується. З того всього виникають дії та справи. Якщо голова мислить, аналізує, керує позивами тіла; сприймає виховання, навчання; контролює інстинкти, то і дії відповідні - запрограмовані на добро.
Що є добро? Чи завжди воно добре і солоденьке? Чи може, іноді, виглядає збоку безжальним і жорстоким? Іноді, бездіяльність та байдужість, небажання вчиняти жорстко – стає більшим злом і приводить до негативних наслідків, ніж активні дії в агресивній формі, які направлені на попередження зла та лихих дій. Звичайно, цього краще уникати. Але спокійне бездієве споглядання зла – це теж - зло. Байдужість, небажання бачити неприємні речі, замовчування, покривання, брехливість, зухвалість, агресивна реакція на зауваження - ведуть до негативних дій, які є тим, що називається ЗЛО. Іноді, воно не очевидне оточуючим, здебільшого тим же, хто не хоче і не бажає нічого бачити. Суспільство поступово сліпне, закривається від «бачення» світу і себе у ньому меркантилізмом. Бог мамона керує нині світом. Тільки «зрячий» може зберегти духовність, людяність, любов справжню, а не фальшиву « напоказ», добро душевне.
Деяких індивідуумів, які вміють щось бачити і напророчити, називають екстрасенсами. Це ті, хто вміє виставляти себе напоказ. Але багато мудреців вкладали своє бачення світу, свої роздуми та знання в книги; накопичували досвід, аналізували його.. То є криниця пізнання добра ( хоча книги бувають різними). Зло пізнавати не потрібно: воно і так рядом. Тому пізнавши мудрість мудреців та мудрість Божу, можливо таки наблизи-тися до пізнання добра. Впустити його в свою душу через серце, голову та думки, які нарешті почнуть зароджуватись в тій голові. Життя почне збагачуватися досвідом; сердешний камінь буде поступово розчинятися в новоздобутій мудрості, а серце з льодяного скептичного і зневіреного перетвориться в зворушене любов’ю; засіяне добром; просвітлене « Божественною Блогодаттю».
Пізнання зла – це пекло і тут, на Землі, і там – за небуттям. Але і пізнання добра – труд неймовірний. Здобуваючи його, відразу ж потрібно і віддавати, бо залежане добро втрачає свою якість. Воно потрібне тут і зараз, а не колись – в майбутньому…
( травень 2012 року)
Людмила Богуславська.
***************************
Одягти хрест легко. Іти на ХРЕСТ – важко. Навіть Христос плакав, як ішов на ХРЕСТА. Але мусимо іти на ХРЕСТА щоденно… Хто ховається від нього, від того сховається Христос. У кожного свій ХРЕСТ ЩОДЕННИЙ. Найголовніший наш ХРЕСТ – це ПРОЩЕННЯ І ЛЮБОВ. Прощення людини, але так, як – би ГОСПОДЬ простив. Не людину ображену (ображаючу), або правила знехтувані бачачи, а ГОПОДА відчуваючи. Перед ним всі дії скоюючи. БОГ – ЦЕ ІСТИНА.
*******************
ЖИТТЯ – це випробовування, які ти повинен переборювати. В першу чергу самого себе…
ID:
369097
Рубрика: Проза
дата надходження: 06.10.2012 22:09:26
© дата внесення змiн: 06.10.2012 22:09:26
автор: Людмила Богуславська
Вкажіть причину вашої скарги
|