Ми, як дві паралелі, я і вона,
Без дотику в світі сумніву людей.
Ми, як дві паралелі, я і вона,
Сходимось в безкінечності чужих, безглуздих ідей.
Хто нас придумав,
Олівцем ліниво вивівши?
Хто заплутав нас,
У небо, можливо, дивлячись?
Хто зробив вид, ніби нічого не сталось?
Так, звичайно, нічого. Просто небо взірвалось.
Відірвались листки,
На пісок упали,
Згоріли, зім'ялись
І в іншому світі,
Напевно, з'єднались.
Не знаю.
Не пам'ятаю.
Не хочу.
Люди ще довго сміялись.
Так, вічні скептики дій і до мене дістались.
Та в іншому світі,
Там, де паралелі з'єднались,
Там я і вона
Під холодним дощем обвінчались.