Знов серце наше журить -
без дна його журба...
І хочуть нас онуки утіхою зігріти,
А серцю вже й не ліки -
бальзамова ріка,
Коли звітують рОки: пора старіти!
Чому ж так щедро квітне
туманами життя?..
Чи то, щоб ми гордились
тим запізнілим цвітом...
Чому ж це не буває у юність вороття,
Коли звітують роки: пора старіти!
Ну, а душа згадала днів юних світлу мить:
Коханої обійми, уста з медовим літом...
І хочеться від того ще більш любить, любить...
А нам звітують роки: пора старіти!
1999
Олег Стаднік
