О таке то люди добрі
На світі буває,
Прийшли вже ті вибори
А баба не знає.
Колись баба була ого !
Така віртуозна,
А то стала на пів сліпа ,
на пів глуха, та ще і склерозна.
Ідуть люди все гуртом,
А баба думає:
"Куди вони шкандибають ?
Мо то хто вмирає ?"
Ходіть , бабо, ходіть з нами
Зовуть усі бабу,
Треба віддать голос свій
У Верховну Раду.
Голос? Як я віддам голос свій ?
Тож буду німа я,
Перехрестилась і згадала
Святого Миколая.
Таки вдяглась і підтюпцем
Пішла доганяти,
Раз всі люди здають голос-
Треба й собі здати.
Мо то вже такий закон
Без голосу жити,
То буду вже як і всі
Німою ходити.
Все рівно живу сама,
Нема з ким балакать,
То буду лиш нишком думать,
А коли й плакать.
Прийшла , сіла у куточку,
Бачить сидять люди,
І дають рулон паперу
Від землі - по груди.
Підійшла , взяла й собі
Аж зігнуло спину,
Але робить як усі,
Зайшла у кабіну.
Перекрутила той рулон
Догори ногами,
Що робити з ним не знає,
А чорт нехай з вами !
Подивилась, подивилась,
Ніщо не второпа,
Поставила на всіх хрест
Тай дала галопа.
А нехай йому грець,
Нехай йому трясця.
Вже біля хати оглянулась
Стара баба Настя.
Оглянулась, посміхнулась,
Чи не доганяють,
Мо , ще зловлять, відлупцюють
Та ще й покарають.
Але якось обійшлося
Старенькій бабулі,
А би голос мій лишився
Й скрутила дві дулі !
