Комендант піщаного кар’єра,
Перший сів у кабінеті на стільці,
На співбесіді - робітників прем’єра,
Він стискає міцно олівця в руці.
Крик летить не зупиняють його двері,
Далі коридор - де вихід потім вхід,
Всі напівживі, напів і мертві,
Та годинник, що говорить про обід.
Завтра буде день і знову буде їжа,
Прийде час зрівняє всіх одна коса,
Не скрипітимуть пружини цього ліжка,
Замерзатиме іще в очах тонка сльоза.
Щось пусте розіб’ється і на підлозі,
Крихти віником прибрати не забудь,
Торба із харчами коли у дорозі,
Стиглі ягоди самі з дерев впадуть.
Літо? Ні, стара розрита чорна яма,
Де шукати вимушені скарб з монет,
Сонце світить, та попереду є пляма,
Темна, що не пропускає світло в кабінет.
17.07.2012