Відверто. Про останнє:
Десь розійшлася річка доленосна,
Знамення року високосне
Знайшло своє палке кохання
Відверто. Про зітхання:
Художник пензлем фарби розкуйовд(ж)ив,
Плести картину він продовжив
Тремтить в пітьмі його бажання
Відверто. Про репризи:
Зірки палають «не за волі»,
Освічують, чомусь, далекі долі
Виконують Галактики м’які капризи
Відверто. Про зболіле:
Велике щастя висохлих каденцій
Залишило пітьму масних суспензій,
Тонкою ниткою прошиті вміло
Відверто. Про майбутнє:
Хотілося б не бути марним,
І настрої були не хмарні
Палких годин – щоб незабутні..
----------------------------------------------
Посланнями живуть художники, поети,
Малюють в часі невигадливі сонети
І сподіваннями думок тепліють маси,
Щоб не були, вони, похмурі часом…
