Залиш мене далеко десь від себе,
Залиш - я не потрібна вже давно.
Ти відібрав у мене моє небо,
Закрив єдине для зірок вікно.
І я змирилась так, як майже завжди
Дивитись перестала вдалину,
Щоб більше не побачити там правди,
Не прокидатись із гіркого сну.
Усе це було, та уже доволі
Мене вже не лякає новий час,
Я все ж таки не в клітці, а на волі,
І вогник у душі ще не погас...
І промінь сонця кольору блакиті,
І небо не украдене в вікні,
І всі дороги, як колись, відкриті,
І сонце усміхається мені.
