У гаї шумлять дерева
вони такі кволі через те що ти хвора на рак
але твоя зірка вона ще сяє
міцно стискаючи мотузком усі кораблі
що припливли тебе рятувати.
Шумлять дерева, твоє волосся в
якому я знайшов королівський двір Версалю
сріблиться під стягами Христофора Колумба
реприза карнизу.
чи бути тобі чорним квадратом Малевича
чи бути тобі жінкою з сивим волоссям
якщо ти помреш молодою.
Шумлять дерева, і твій сон нагадує мушлю спокою,
там ти помираєш не сама а з тисячами клерків
шо розливають водку на твої меланхолійні ноги
Моцарт топить ноти у піаніно
на кларнеті грає тільки дурний
ти дійшеш до такого висновку коли помреш за межами цього світу
і твоя мокша стане православним священиком, що
окроплюватиме теплим комином світла це літо
і твоя мокша перетвориться на вокзал із тисячі криків
чорноволосих буд.
