За ґратами сидить старий чоловік,
Нелегко минає його вік.
Цікаво,чого він зараз бажає?
Можливо,прощення за гріхи чекає?
Можливо,він змінив би долю,
Якби вийшов зараз на волю.
Але в темниці він мусить сидіти
І нема йому за що радіти.
Раптом на мене він подивився
І так тихо сказав:
"Як же я утомився
Доводити всім,що не крав!"
А я,ошалешений від його слів,
Дізнатись про в'язня цього схотів.
Лиш охоронець із злими очима
Голосно ґрюкнув важкими дверима.
І дізнався я правду гірку
Про долю того чоловіка нелегку.
Було то років десять тому,
Коли він служив олігарху одному.
Наче складалося його життя-
Була дружина й маленьке дитя,
Але раптом звичайна підстава,
А за нею судова справа
Зробили брудні свої діла.
І невина людина за ґрати сіла.
Хоч часу багато минуло,
А суспільство історію цю забуло,
Проте й досі старий чоловік
Проводить за ґратами свій вік.
Валентин Ганжук
сумна історія. а найгловніше - реальність така. справді є випадки і це найгірше, що нічог овдіяти не можна
Ганжик відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На жаль в нашій країні таке буває досить часто Цей вірш було написано після екскурсії в тюрмі.Після неї повірте починаєш замислюватись про своє життя та про людей ,які знаходяться там...
Цей вірш було написано після екскурсії в тюрмі.Після неї повірте починаєш замислюватись про своє життя та про людей ,які знаходяться там...
Щиро радий бачити Тебе на своїй сторінці 
