Коли місто засинає в передранні,
Коли довкола опускається туман,
Будь поблажливим в моїм бажанні,
Свої думки словами передам.
Я розкажу, про що сказать не смію
При світлі сонця й ліхтарів.
Відкрию заповітну милу мрію
І бажання всіх минулих днів.
Я повідаю, що серце ніжне
Б"ється солодко з твоїм у такт.
Розповім про кохання пізнє,
Не потрібне зовсім ніяк.
Ти послухай, як легінь приязний,
Зрозумій, чи потрібно тобі,
Щоб кохали, бажали чи грізно
Відмовлять у коханні мені.
Я скажу це, як місяць за хмарами
Посміхнеться не сміло мені.
Я промовлю, щоб сонечко чарами
Не завадило в далині.
Я промовлю, а ти послухай,
Пісня ллється з глибин душі.
Ти подумаєш, а я від муки
Помиратиму. Слова-ножі.
А як впаде роса заквітчана
На несмілії пелюстки,
То прив"яне врода невінчана,
Розійдуться на віки містки.