На базарі бабця
Яблука продавала,
Скільки в тої бабці
Радості раптом стало...
Бо приділок яблук
Людоньки та й купили,
Очі в тої бабці,
Знаєте, просльозили...
Є вже кілька гривень -
Хлібця їй, щоб купити,
О,небесний Боже,
Як же так можна жити?..
Чому наші бабці-
Струджені та похилі,
Мають їхать вдалеч,
Де вже там тії сили?..
Ті жилаві руки
Трусяться щохвилини,
Ой, тяжка ти, доле,
Доленька у людини!
Мізер їм тих пенсій,-
Згляньтесь, державні слуги -
Дайте ви на старість
Жити без злиднів, туги...
Ви пробачте, бабцю, -
За Ваш біль щоднини!..
Котяться на зморшки
Жалю крапелини...
21.03.2012
Шкода таких людей!
