Нашим матерям, дружинам,
сестрам присвячується
Яка гірка жіноча доля
У наших українок нині,-
Так тяжко роблять,
очі з болем
Таять від світу жар сльозини!.
Одні подались на чужину
Сім'ю якось прогодувати,
У інших хліб - стоять на ринку,-
В такі морози торгувати...
Другі, як є, везуть сметану,
Щоб діткам пряника купити,
Простіть, жінки, хто мусить рано
Через нужду та гніт старіти!..
Хоч двадцять перший вік надворі,
А знов, як було за Тараса -
Дружини й сестри в наймах чорних,
Болить отут за них незгасно...
Нові пани гірші колишніх -
В роботі не дають спочинку,
А виступиш проти принижень -
На завтра без роботи жінка!
А в селах, як вони працюють -
Від досвіта і до смеркання,
Я бачу їх, я голос чую,
Для них схилив би зірку ранню!
Я вірю: просвіток настане -
Життя для жінки кращим стане -
І працьовиті, і красиві -
Таки будуть вони щасливі!
Роду жіночого і доля,
Роду жіночого і мова,
Прийміть, мадонни українські -
Намисто з вдячності й любові!
дуже гарно! 
