Я пишу вірші про них
Про дівчат таких прекрасних,
Про невидимі сліди
У серцях їхніх незгасних.
Я пишу про те коли
Вони поглядом стріляють,
Мов стріла бажань летить
Кажуть начебто кохають.
Я пишу про їх красу,
Що під фарбами сховали,
Фарба, пудра, чорна туш
Де-куди аж кілограми.
Я пишу про душу їх,
Але часом це не правда.
Як приснилось уві сні,
Це більше мої бажання.
Я пишу і мрію знов
В глибині душі я вірю,
Що життя - воно на двох,
Не втрачаючи надію.
Я пишу та це слова,
Це чорнило сохне швидко.
Але серце й голова,
Б'ється й вірить беззупинно.
"...під фарбами сховали,
Фарба, пудра, чорна туш...", - що вдієш, якщо чоловіки очима люблять, тому стають заручниками фарб...
Швабчук (Schwabchuk) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чоловіки люблять фарби в міру, фарби, які підкреслюють красу жінок та дівчат, але деякі дівчата або жінки можуть спаплюжити Богом дану їм красу саме фарбами та їх кількістю)
Так) інколи радію, що родився чоловіком і маю шанс - дегустувати жінок)))
Швабчук (Schwabchuk) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Згоден на всі 100%) Але навіть від найсмачнішого вина людина втрачає декілька нервових клітин) Хоча і для здоров'я начебто декілька грамів у день не завадить)