Розбуди мене на світанку, коли перша пташка заспіває, зустрічаючи новий день! І я вдихну у себе травень! Вдихну кожною частинкою усього мого розніженого тіла, ще сонними повіками і вловлю його запах! Той свіжий аромат, яким можна насолодитись тільки тоді, коли прокидається перша пташка і вітає весь світ!
Її голос підхоплять сотні пташиних голосів. І весну прославлятиме вже цілий хор! А я буду слухати божественний спів і на мить уявлю, що потрапила у рай. Хіба може бути щось прекрасніше за шелест зелених трав та спів птахів у квітучих садах? Коли там ледь чутно дихає вітерець і обережно торкається віток, які погойдуються, погоджуючись із ним, з кожним його рухом та тихим нашіптуванням лагідних слів про весну, про любов, про спокій.
У цьому вранішньому спокої народиться сонце. Тільки воно вміє народжуватись тихо і спокійно. При цьому, кидаючи виклик небу та землі, запаливши небосхил сотнями червоних вогнів.
Розбуди мене на світанку… Хай ці недоспані хвилини стануть для мене найбільшою і найсолодшою радістю, бо тільки пробуджуючись разом із землею, стаю легкою та сповненою життя...
Дякую за оповідання, завтра встаю вранці, щоб почути спів першої пташки, відчути аромат весни, зустріти сонце і відчути пробудження землі. Моя мама все це відчувала, бо завжди прокидалась вранці, зустрічала сонце на городі. на землі.
Наталія Ярема відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада, що моє оповідання надихнуло Вас на такий подвиг!
