Взяв лісник молоток, цвяхи і пішов до лісу. Забив в землю стовпа, а до нього прибив табличку: “Бережи ліс від вогню!”
Та ось пішов дощик, повіяв вітер, зірвався з дерева листочок і прилип до таблички, закривши собою дві букви- “р” та “е”. І вийшло: “Бе…жи ліс від вогню!”
Летить сорока – білобока. Весела, сита. Глянула сорока на табличку і злякалась. Треба сказати, в школі вона була непосидючою, неслухняною, вчитися не хотіла, тому і читала погано. Вона зрозуміла так, що лісові треба бігти від вогню. Ой, яка страшна звістка! Причепила її сорока до хвоста і полетіла далі, галасуючи на весь ліс:
- Горимо! Пожежа! В лісі пожежа! Караул! Рятуйся, хто може!
- Чого кричиш? – питає дятел. – Де пожежа? Хто горить?
- Наш ліс горить, - репетує сорока. - Там на табличці написано, щоб весь ліс рятувавсь від вогню.
Захвилювались лісові пташки, посхоплювали відра, набрали в ріці води і літають туди – сюди, шукаючи, де ж пожежа. І не знайдуть ніяк. Галасують, кричать, всю воду з відер вихлюпали. Та й облили водою зайчиська, який мирно дрімав собі під кущем.
Злякався зайчик – небо чисте, хмар немає, а він весь мокрий, та ще й птахи кричать, невідомо чого хотять.
- Не інакше, як потоп, - вирішив вухастик і підстрибнув високо – високо з переляку. А як приземлився, попав прямісінько в борсукову нору. А кімнат там багато, заблукати можна. Шукаючи в темряві вихід, зайчик перечіплювався за різні речі і ненароком дещо зламав.
- Зле дію, поламаю тут все у борсука, де ж вихід? – бурчав сірий незграба, тикаючись туди – сюди. А тут якраз і борсук прийшов додому з полювання. Підбіг до нори, а там якийсь шерхіт та брязкіт. Та ще й почулося, що хтось промовив слово “злодії”.
Злякався борсук злодіїв, видерся на гілку, а вона зламалась. Борсук з гілки звалився, з гірки скотився, на бобровий дім упав та геть його поламав.Подивився бобер на таку справу, почухав потилицю та й подався з пилою до лісу по деревину, щоб хатку полагодити. А борсук пішов йому допомагати.
Ось так вийшло – багато шуму із нічого.
