Недосяжний віддалений острів,
Що в обіймах морських забуттів,
Несподіване враження гостре
До вітрил закликає вітрів…
Скоротити цю відстань у плині
Нескінченних, неспинних хвилин,
Проковтнути солоні причини
Невагомих людських величин…
Повернути усталений простір,
Жаром лави розпечених слів,
Ми щоразу приходимо в гості
Після власних нескорених снів…
Доплисти клаптик теплих обіймів,
Долетіти, покинувши все,
Знову простір лишився незмінним,
Зміни знову торкнулись тебе…
27.08.2011
