Цілий світ, мов білий аркуш
Для даремних слів,
Хто його таким нікчемним
Нам усім створив?
У словах бракує значень,
Думка без мети,
Не тримають твою долю
Білі сторінки…
Вся історія життєва
Затуманилась, зникає,
Чорні літери розмиті,
Погляд далі не читає…
Простягну до тебе руку,
Але ти – примара,
Над сторінкою твоєю
Висить чорна хмара…
Довгий шлях коротких слів –
Нескінченний,
Білих аркушів гортання
У хвилинах незліченних…
Я пишу тобі послання,
Але літери зникають,
Наче клаптики душі
Своїх спогадів не мають…
Мов в пустелі одиноко
Голос пролунає,
У пісках тяжких глибоких
Мрія потопає…
Тихо тиша прозвучить –
Небуття навкруг,
Наче вічність кожна мить,
Подих – твій єдиний друг…
Нещасливий той письменник,
Хто не має читачів,
Не отримає ніколи
Він твоїх листів…
Закарбована навіки
Ця історія кохання,
Залишилася у серці,
Мов татуювання…
Ні сльозами, ні дощами
Візерунок цей не змити,
З вічним спогадом про тебе
Я приречена прожити…
Я крокую сторінками,
Та слідів не залишаю,
Дощ з думок і сподівань
Тихо накрапає…
Чорні літери ясніють,
А читач читає,
Книгу вже без сторінок
У руках тримає…
Бачу сонце в небі сяє,
Далі – білі сторінки,
Я візьму чорнило чорне –
Напишу свої думки…
Цілий світ неначе книга:
Жадібно читаю,
Тане крига між рядків,
У яких тебе кохаю…
Доля кожного завжди –
Аркуш білий,
Доки погляд не проллє
Чарівне чорнило…
Сторінки гортає вітер,
Миготять рядки,
Читачем нерівних літер
Скоро станеш ти.
08.05.2007
ID:
325383
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.03.2012 00:53:29
© дата внесення змiн: 27.03.2012 00:53:29
автор: Lee Olherson
Вкажіть причину вашої скарги
|