добре пише пригорівши біль ,
скусаними губами…
здружується із так званим твором про тебе,
покалічене серце,
саме краще лягає на папір…
вимальовуючи кров’ю зрізаних вен…
край неба..
сльози застигають в тріщинах рядків,
і немає значення тепер…
де я…
де ти …
дЕ ми…
я мовчання затисну в уривках слів,
списані вже ними вистраждані поеми,
ще одна зима ділиться фрагменти
і твоя відсутність знову,
складає нові теореми…
так,
в тобі була моя потреба…
мабуть ти так хотів…
а тепер ….
я присяду,
ось тут…
на кінчику вигаданого мною неба…
знявши паперові крила…
з листочком і ручкою…
ти знаєш…
а мені більше й не треба….
Сумно,розпачливо... Хоч і прийшла весна,та душа ще не пробудилася від зимового сну,тому й думки такі печальні...Знову крик душі,змальований чуттєвими фарбами...
MADLEN відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В Моменти розпачу і внутрішньої порожнечі дійсно залишається лише писати - це дуже допомагає. Коли пишеш, якось стає легше!
MADLEN відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
в моменти порожнечі...пусто мабудь і не пишеться,а от коли колись було боляче...то це легко лягає на папір,відчуття дякую дуже приємно ,дякую за розуміння
Хоч і прийшла весна,та душа ще не пробудилася від зимового сну,тому й думки такі печальні...Знову крик душі,змальований чуттєвими фарбами... 
чудово...дуже трепетно.. 
