Ти бачив дивний сон,
У ньому була я,
Вітрилами казок,
Що плили навмання.
В очах горів вогонь,
В душі - іскрИ життя.
Тепло моїх долонь
Манило в забуття.
БулО на світі диво!
Наш сон - наше життя,
Несамовиті мрії
За межами буття.
І більшого не треба!
Ніж цей містичний сон,
Де наше спільне небо
І твій п\'янкий полон...
Та раптом серед ночі
Ввірвався дикий шквал!
Я бачила лиш очі
І чула крик благань.
Молила в долі, в Бога:
\"Не відіймай цей сон! \"
На серці зла тривога...
Душа - сумний перон...
Ті очі, очі, очі!
Зі злістю там, на дні...
Це не жахіття ночі,
Вони були твої.
Нестерпні, невблаганні,
Хоч рідні, як раніш...
Благала знов! Востаннє...
А ти - у спину ніж!
-V.K.-
