Коли любов заковтуєш у жабри,
Тоді вже не питаєш що? й чому?
Всі інші тепер мавпи й чупакабри.
Ти молишся на неї чи йому.
І розум каже, що душа осліпла.
Втрачаєш до усього інтерес.
Твоя життєва ціль ще не окріпла,
А ти уже прогнав її прогрес.
Твої думки, безглузді, пяні дії
Спрямовані на те, щоб той туман
Кохання просочився в твої вії
Й назавжди залишив тобі цей стан.
Ти мрієш, але згодом все втрачаєш,
Бо розумом - не більший камбали.
І те, що знав тепер уже не знаєш.
Амури не туди тебе вели.
Розвіявсь чар, ти голий серед поля.
Коня нема. Куди тепер іти?
Згадай-но хто це був: чи Юля, Оля?
Ця хтось тебе позбавила мети.
Запам'ятай, тобі не вибирати!
Йди до мети, тебе ще оберуть.
А ціль життя - всі мудрості зібрати.
Всі чинять інше - не туди гребуть!
