Коли навколо тебе лиш дощі,
і світ що вірить, часто критикує,
ти краща них, ти краща за вітри,
моє тепло, твій світ весни цілує.
Коли тінь ночі ходить по стопам,
ти хочеш щоб тебе лиш обійняли.
Навколо пусто, й через років сто,
я буду поруч, хочу щоб ти знала.
Я знаю досі ти не зрозуміла,
для тебе хто моя сумна душа?
Ти так хотіла щоби полетіла,
але тебе тримаю досі я.
Коли навколо буде шторм морів,
бажаємо так двоє захотіти,
хоч раз побути під теплом дощів,
разом наш серпень спогадом зігріти.
