Село моє! Для мене ти єдине, для мене ти найкраще на землі! Тужу і сумую, залишаючи тебе. Щоночі бреду росяною стежиною до рідного порогу, б’юсь ластівкою у вікно рідного гніздечка, синьооким барвінком стелюсь там, де ходять найдорожчі мені люди.
Село моє! Люблю тебе! Люблю тебе розхристаним і не причесаним, коли пробуджуєшся із зимового сну, ранньою весною. Обожнюю тебе, одягненим у ніжно-рожеве шумовиння весняного цвіту. Усміхаєшся ти мені, заквітчане щедрим літечком, коли іду серед половіючих пшениць, а звідусіль обціловують мене червоні вуста розквітлого маку і синьоокі волошки кличуть із собою як за небокрай. Затамувавши подих, вслухаюся у сумовиту музику осіннього дощу і зачаровано вдивляюся в цнотливо-білу фантазію зими.
І я поруч з тобою завжди. І тоді, коли ти змахуєш сльозинку зі щоки, проводжаючи в останню путь, дорогих тобі людей.
І тоді, коли гуляєш весілля і золотою пшеницею обсипаєш молодят.
І тоді, коли взявши за руки маленьких діточок, ведеш їх до Першого Причастя, вкладаючи у їхні серденька скромність, чесність і любов до ближнього.
Село моє! Люблю твою лагідність і простоту! Люблю твої спрацьовані руки і вічну непосидющість. Мудрість твою люблю. Маленька цяточка на нашій багатостраждальній планеті, та для мене ти цілий світ.
І я ладна признаватися тобі у любові щоднини, щогодини, щомиті.
6.12.2005
Що тут скажеш...З самої глибини серця зізнання Ваші щирі і теплі!.. Зворушена...
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я рада,що серця наші б"ються в унісон в любові до рідного краю.Земляки...Коли я приіжджаю додому з Італіі мені так і хочеться впасти на коліна і цілувати оті маленькі ромашечки,якими всіяно усе подвір"я навесні.І признаюся по секрету-так і роблю,правда потай щоб ніхто не бачив бо ще хто зна що подумають...От така вона розлука.Дякую за щтре слово підтримки.
Дуже поетично,патріотично і з великою-великою Любов"ю!
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тільки-що прочитала Ваш вірш "Постій за себе ,за своє"- сильно! То хіба можна не "стояти" за своє рідне село?Дякую за відгук і за те що своєю поезією вчите любити -себе, СВІЙ КРАЙ, Украіну.
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мені здаеться ,що люди з такою прив"язаністю справжні,глибокі ,особливі .Без коріння ми зав"янемо.А ми повинні квітувати.Це наше завдання отут на ЗемлІ .Дякую за спорідненість наших сердець.Дякую.
