Осінь золоту побачити я хочу,
Її я бачу лише уві сні,
її згадаю, серце аж тріпоче,
Щось шепче тихо серце те мені.
Прислухатись до серця я волію,
Шепоче щось, каже щось мені,
І шепіт той мене всього аж гріє,
Бо серце те співа мені пісні.
Але пісні лиш душу обпікають,
І серце не співа, а вже болить,
Прозорі сльози по щоках стікають,
А ось летить вона, вона летить.
На відстані від мене осінь сіла,
Привіт на відстані передала мені,
На мене глянула, а потім полетіла,
Її нема, лишились лиш пісні...