"О, Божевільна!"- вслід кричали люди,
Але вона не оберталася їм в слід.
Весь біль вона збирала в купу
І змішувала сльози, біль і сміх.
Вона не плакала, вона лише сміялась!
Весь біль тримала у своїй душі.
Ніхто не розуміє її досі
І кажуть:"Лікуватись треба їй!"
Вона тримала світ в своїх долонях
Він їй казався сірим і смішним,
Боялась втратити щасливі миті свої,
Які їй дарували щирий сміх.
Вона одна була:таємна і щаслива,
Вона усіх любила, як дитя!
;Але її не розуміли люди
Лише казали:"Божевільная вона!"
Вона пішла назавжди і навіки
Її слова зостались з усіма.
Вона подяку БОГУ говорила,
За те, що він їй ВОЛЮ дарував
