Мені напиши листа
З одним невеликим словом –
«Живий», бо тепер весна,
Світ обертом, гнів – колом.
Від вітру руки сухі,
Але ніхто й не помітив.
Вони і були такі,
Це важко тепер змінити.
І погляд холодним став,
В очах ще вогонь палає,
Як чорно-білих октав
Занедбаний сум лунає.
І губи тремтять від змін,
Собою тримають звуки.
Піднявся давно з колін,
Чому ж ти і досі другий?
Любив, як ніхто, людей,
Гадав, що цим переможеш
Обурливий стан речей
І вимір на бруд схожий.
Але вони не дали,
Останню забрали змогу,
На повні і так столи
Поклали дари богу.
Чужому богу. Стандарт.
Чому ти знову здивований?
Всі їхні слова лиш жарт
І тіло дурне короноване.
А в тебе скроні в пилу…
Від часу і віри в диво,
Але державну труну
Руками тримаєш вміло.
Якщо тобі складно тут,
Якщо втомилися руки,
Для літер знайди ґрунт,
Для речень знайди звуки,
Мені напиши листа
З одним невеликим словом –
«Прийди», бо тепер війна
За правду. А в серці втома.
