А я вже не боюся болю
Коли немає серця – невзмозі відчувати,
Перестав прохати капризну долю,
Більше не можу на її подарунки чекати.
Недовіряю нікому, навіть собі
Не складаю оптимістичних планів,
Щасливу зорю не шукаю в туманному небі,
Не намагаюсь належати до численних кланів.
Я спокійно живу, нікого не підпускаю,
Інертно рухаюсь кудись уперед,
Навіть не цікавлячись, що далі спіткає,
А навіщо знати щось наперед?