Давай… давай… Один, два, три…
Письмовий полум’ям гори!
Кричи… кричи… Лови дощі.
Твої всі двері! Дай ключі!
Від стуку, стуку… дощок… Раз!
Все залишилось без прикрас.
Твоя… моя… та нічия…
В собі втопають сліз моря.
То сім, три, п’ять… кінцева «ять»
І ритмом хочеться вбивать…
Давай… давай… знов через раз,
Ввімкни в квартирі тихий газ.
Три… два… один… Чекай… чекай…
Іще хвилина – буде рай!
Один… кватирки розкривай…
Ба-бах! Із них ти вилітай!
Нуль… нуль… як чутно? Це Земля!
Смерть… м'ясо… пекло… диво... я…
Немає раю на Землі…
Давай… давай… Один, два, три…
Дякую 
