Під вранішнім плином густого туману,
Коли місто моє, мов другий Львів,
У часі без тіней віддавшись обману,
Загубившись знов у дірках між слів,
На вулицях давніх в новій іпостасі,
Переклавши наголос на другий склад,
Із другим іменем, у другому часі,
Йду чорним котом, теж на свій лад;
Грою повільною, мов такт Страдіварі,
Безвучність ранкова брукованих нот,
На щастя, сонливість сьогодні в ударі,
Ще годину можна не відкривати рот,
Й не давати пояснення зайвим всіх дій,
Лишити в собі, на кшталт портсигару,
А чи табакерки своєї - для мрій,
Або перетворити їх всіх... на пару.
M.E.(nachtigall) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я про Коломию. Взагалі раніше нічого спільного не помічав між своїм містом і Львовом, це просто я вчора встав із самого ранку, пройшовся центром і було дуже чітке враження, що я у Львові. Всі вулиці навіть не схожі, а ідентичні були)
Гарний ритм у Вас! (якщо захочити, можна - уникати вульгаризмів, на кшалт - (не відкривати рот - до, речі ротА, відкривати рот - русизм) Та це - як захочете!!!
M.E.(nachtigall) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00