І огорнувшись в темний одяг,
І пригрозившись все ж піти,
Я захищаю від сторонніх
Свої неспалені мости;
Та ж їм того не зрозуміти,
Всім Геродотам самозваним,
Бо серед поверхів їх істин
Немає місця для розвалин.
А в мене все незмір простіше,
У мене нині Вавилон,
І як тобі це пояснити,
Щоб ти не втрапив у полон?
Це Orbis tertius*, мій друже,
Котрий навіки у вогні,
А серед попелів та криків,
Також і миру в множині;
Бо Orbis tertius, мій друже,
Такий же новий, як старий,
І як ще когось проводити
У світ іржаво-золотий?
Це і тягар, і благородство
Тримати ключ від семи брам,
Всуціль осадженого міста
Й рабу кричати "Не віддам!"...
Бо Orbis tertius, мій друже,
Найгірш війна серед своїх...,
В горілих рамах віадуків
Тепер лиш ще один поріг.
Та це не плата, не прокляття,
Скоріш блаженна кабала,
Бо в ній гармонія і воля,
Така ж нескінчено мала,
Суть Orbis tertius, мій друже,
Що не зітліє, лиш впаде,
А доти жде свого Колумба,
Єдиний всюди і ніде...
Orbis tertius* (лат.) - третій світ
