Засіли знову двоє «я»
В моїй душі, такій несмілій,
І розкололася вона,
На два шматочки задубілі.
У день затишний і ясний
Один із них теплом відходить.
І настрій дратівливо злий
Десь на задвірках душі бродить.
Тоді я з радістю живу,
В житті ціную кожну днину,
Тобі любов всю віддаю,
Жалію, як малу дитину.
І відчуваю, що то гріх -
Псувати це життя коротке.
Та в темних затінках моїх
Близнюк сидить і тихо стогне.
Тьмяніє радість на очах,
Вже сходиться з кінцем початок.
І сміх холоне на губах –
Всіх посилаю геть завзято.
Плюси і мінуси мої
Дозволь з твоїми об’єднати.
Заряд від замкнення іскри
Два «я» ще зміг би врятувати.